Перестрахування – це передача страховиком частини відповідальності за застрахованим його  ризикам  на певних умовах іншим страховим компаніям (перестраховикам). Перестрахування дозволяє збалансувати портфель страховика, забезпечивши рентабельність і фінансову стійкість власних страхових операцій. Крім того, перестрахування дозволяє захиститися страховій компанії від частих і великих ризиків,цим самим  істотно розширити перелік ризиків, за якими вона забезпечує страхування. При цьому перестрахувальник, беручи участь в ризиках  страховика, отримує від нього в якості винагороди частку страхових внесків застрахованих осіб.

Перестрахування за своєю суттю – це вторинне страхування раніше застрахованого ризику, його основна мета – забезпечити платоспроможність страховика. При цьому страхова компанія, незважаючи на укладений договір перестрахування, залишається в повному обсязі відповідальною перед клієнтами (страхувальниками), з яким укладено договір страхування. Наявність договору перестрахування – важливий показник для клієнта, так як в цьому випадку його інтереси виявляються захищені надійніше.

Розрізняють декілька форм перестрахування:

факультативне – в цьому випадку відбувається індивідуальна угода по одному певному ризику, а обидві сторони – страховик (цедент) і перестрахувальник (правонаступник або цессіонер) самостійно визначають частку перестрахування

облігаторна – в цьому випадку перестрахувальник приймає на себе обов’язки по всьому портфелю договорів страхування, які відповідають певним умовам (територія, вид страхування і т.д.)

змішаний (факультативно-облігаторний) – поєднання двох наведених вище видів перестрахування.

Незалежно від форми перестрахування, воно може бути пропорційним або непропорційним, в залежності від обсягів ризику, які приймає на себе перестрахувальник.